Рухова активність школяра

Рухова активність школяра

Фото з мережі Інтернет

 Великим щастям для людини вважається збереження здоров’я. Збереження здоров’я дитини, це першочергове завдання для родини та школи.  Наші сучасні хлопчики та дівчатка, ті, для кого рухова активність є життєвою необхідністю та умовою для розвитку, рухаються недостатньо. Перехід з дитячого садка в школу супроводжується значним зниженням рухової активності дітей. За статистикою, до 24 годин на тиждень учні приділяють перегляду телепередач, старшокласники 85% денного часу вимушені проводити сидячи за робочим столом. Комп’ютерні ігри ще більше ускладнили порушення рухової активності дітей і підлітків. Сьогодні необхідно визна­ти тривожний факт, що поряд з онкологічними захворюваннями та СНІДом над людством навис­ла грізна тінь недостатньої рухової активності, або гіпо­динамії (від грец. гіпо - змен­шений, недостатній, малий і дінажос - рухливий).

Гіподинамія — це недостатнє фізичне (силове) навантаження. Вона стала характерною особливістю життя багатьох сучасних людей. Зменшення активного руху є причиною багатьох захворю­вань сучасної людини, зумовлює сповільнення розвитку в дитя­чому і підлітковому віці, прискорює передчасне старіння та зменшення тривалості життя. Внаслідок недостатньої рухової активності понижується імунітет молодого організму, створюються передумови до фор­мування слабкого, нетренованого серця і розвитку серцево-судинної недостатності. Людина, яка протягом багатьох років веде малоактивний спосіб життя, втрачає не просто красиву ходу, гарний колір об­личчя, а своє здоров'я і довголіття.

        Як покращити своє фізичне здоров’я і запобігти гіподинамії?

У цьому випадку може допомогти фізи­чна активність, продуктивна праця. Зміцнюючи опорно-руховий апарат і серце­во-судинну систему, людина продовжує трива­лість свого життя в середньому на шість-вісім років.

Лише 8-10 хвилин зарядки в день вивіль­няють достатню кількість «гормонів росту», утворення яких припиняється після тридцяти років. Ранкова гімнастика додасть людині ба­дьорості, прищепить любов до рухової активнос­ті, спорту, створить добрий настрій, допоможе дитині успішно вчитися, а дорослим - краще працювати. Рухова активність сприятиме попе­редженню різних захворювань.

Однак, однієї ранкової зарядки недостатньо для того, щоб людина одержала необхідне фізи­чне навантаження. Кожний учень повинен хоча б одну годину на день займатися фізичними вправами, спортом, бігати, ходити пішки.

Давно помічено, що ніщо так не сприяє удосконаленню ко­ординації рухів, як заняття фізичними вправами. Дуже корисна ходьба на лижах, катання на ковзанах, плавання, різноманітні спортивні ігри: бадмінтон, футбол, волейбол. Їх можна доповни­ти спеціальними вправами, які удосконалюють і розвивають ко­ординацію рухів.

 Отже, рухова та фізична активність має велике значення для розвитку і здоров'я людини. Потреба в русі за­кладена в людині генетично і є важливим компонентом біологічної складової людини. Гіподинамія є причиною багатьох «хвороб цивілізації», зумовлює сповільнення роз­витку у дитячому і підлітковому віці, прискорює старін­ня та передчасну смерть у дорослому і літньому віці. 

Рухова активність учнів складається із щоденної (ранкова гімнастика, ходьба, рухливі перерви й паузи в режимі дня) і періодичної, котра може бути різноманітною. Рухова активність школяра повинна займати не менш 1/5 добового бюджету часу (за винятком часу сну й денного відпочинку), а її структура залежить від вікової групи дітей. Деякі види рухової активності взаємозамінні. Наприклад, заняття в спортивних секціях і в деяких гуртках художньої самодіяльності (зокрема, танцювальних) цілком відповідають по інтенсивності й обсягу необхідним фізичним навантаженням.

Два уроки фізкультури на тиждень не компенсують дефіциту фізичного навантаження. Для школярів заняття фізичними вправами повинні займати 8-12 г у тиждень. Навіть трьох уроків фізкультури явно недостатньо для задоволення біологічної потреби зростаючого організму в русі.

При вступі дітей до школи одним з факторів, що перешкоджають нормальному протіканню адаптації до нових умов, є зниження рухової активності майже наполовину. У діяльності учнів переважає статичний компонент: 80-85% денного часу вони перебувають у сидячому положенні. Навіть молодші школярі проводять у рухливих іграх, бігу, ходьбі не більше 20% часу доби, хоча саме для них характерна погана переносимість статичних навантажень ( їхній організм більше адаптований до короткочасних динамічних навантажень).

Як відзначають фізіологи, складається парадоксальна ситуація: для успішного засвоєння навчальної програми дитині потрібна підвищена розумова працездатність, а необхідність тривалий час перебувати в статичному положенні, зниження рухової активності, навпаки, приводять до погіршення постачання організму, мозку киснем, уповільненню процесів відновлення, зниженню працездатності.

З гіподинамією зв'язують підвищений ризик серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, порушень обміну речовин, ожиріння, розладів ендокринної системи й опорно-рухового апарату. При недостатньому фізичному навантаженні прогресує зниження здатності еритроцитів переносити кисень до м'язів, тканинам, головному мозку. Після закінчення школи юнаки, які страждали гіподинамією, важко адаптуються до армійської служби, мають обмеження для вибору професії. У дівчат виникають проблеми при пологах.

Рухова активність дітей повинна бути організована так, щоб запобігати гіподинамії й у той же час не призводити до їхньої перевтоми. Необхідна рухова активність учнів у школі відбувається, в основному, на уроках фізкультури. При різних формах їхнього проведення, залежно від теми й специфіки, учень по-різному реалізує добову потребу у фізичному навантаженні:

  • на уроках волейболу, баскетболу, інших рухливих іграх, плаванні - близько 27% ;
  • при заняттях легкою атлетикою - близько 40% ;
  • на уроках лижної підготовки - 57% .
  • на уроках гімнастики реалізується лише близько 10% рухової активності, але це не знижує значимості таких уроків, оскільки саме на них забезпечується переважне формування життєве важливих рухових координації.

Головний принцип, яким повинні керуватися й учитель фізкультури, і адміністрація освітньої установи - «Фізкультура без звільнених!» Парадокс: ослаблені, хворобливі учні, які більше інших потребують і відновлення і зміцнення здоров'я, у тому числі засобами фізичної культури, від цих уроків звільняються, проводячи 45 хвилин без активного руху.

Найбільший оздоровчий ефект дають заняття плаванням і лижами,тому що перші проходять у водному середовищі, а другі - на сніжній поверхні, що значно полегшує рух, загартовує і має позитивний відставлений ефект. Фізична активність учнів у школі повинна бути організована при взаємодоповнюючому сполученні двох напрямків:

1) занять великих форм - уроків фізкультури і роботи спортивних секцій у позаурочний час

2) занять малих форм, що вводяться в структуру навчального дня для підтримки високого рівня працездатності школярів протягом усього часу навчання.

До занять малих форм відносяться: вступна гімнастика до навчальних занять; фізкульт хвилинки й фізкультпаузи - фізичні вправи на великій перерві; мікросеанси окремих вправ. За рахунок занять малих форм фізичного виховання можна задовольняти щомісячну потребу в рухах і реалізувати близько 40% добової норми рухової активності.

Гімнастика до уроків (вступна гімнастика) протягом 5 -10 хв не заміняє, а доповнює ранкову гімнастику. Вона має своє призначення підготувати дитини до втримання робочої пози, поглибити подих, зосередити увагу. Комплекси варто міняти 2 рази на місяць.

Рухливі ігри проводяться на малих перервах і динамічній перерві, яку при підходящій погоді краще проводити на пришкільній ділянці після другого або третього уроку тривалістю 20-40 мін. Кожний учитель повинен уміти проводити фізкультхвилинки на своїх уроках, з огляду на специфіку предмета. Це короткочасні серії фізичних вправ для активного відпочинку. Звичайно це проведення 3-5 фізичних вправ під час уроку по предметах теоретичного циклу ( 2-3 мін) або уроку праці ( 5-7 мін). Вони проводяться найчастіше з музичним супроводом, з елементами самомасажу й інших засобів, що допомагають відновити оперативну працездатність. До складу вправ обов'язково повинні бути включені вправи по формуванню постави, зміцненню зору й вправи, спрямовані на вироблення раціонального дихання. Їх проводять у світлому, чистому, добре провітреному приміщенні.

 У забезпеченні фізичного виховання дітей у сім’ї велику роль відіграють батьки. Саме вони є прикладом для своїх дітей у ставленні до фізичної культури. Прекрасна традиція: мати і батько самі вранці роблять ранкову зарядку й залучають до неї дітей, катаються разом з ними на лижах і велосипедах, беруть участь у походах і прогулянках.

Лише цілеспрямована робота школи та родинне виховання може забезпечити розуміння дитиною значення фізичного виховання. Навчально-виховний процес зумовлюється вагомим вкладом у зміцнення здоров’я підростаючого покоління та правильний фізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування в молоді найважливіших морально-вольових якостей, прищеплення відповідних санітарно-гігієнічних навичок, здійснення підготовки до участі в продуктивній праці.

 

Лікар – педіатр І.Б. Колісецька


Опубліковано : 14.07.2017 08:27

Переглядів 0