Травматизм. Первинна і вторинна профілактика. Перша медична допомога при травмах.

Травматизм. Первинна і вторинна профілактика. Перша медична допомога при травмах.

Фото з мережі Інтернет

Пошкодженням, або травмою, називається раптова дія на організм певного чинника зовнішнього середовища (механічного, фізичного, хімічного та ін.), внаслідок якої порушується цілісність тканин та змінюються фізіологічні процеси, що відбуваються в них.

Майже до початку ХХ сторіччя у деяких країнах дітей вважали не повноцінними членами суспільства, а лише власністю батьків. У середньовічній Англії, наприклад, батьки навіть могли покарати своє чадо за провину… смертю. Нині ж подібне звучить щонайменше дико, адже права дітей захищають одразу кілька міжнародних документів. Основний із них – Конвенція ООН про права дитини, прийнята 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН. Цей особливий документ було ратифіковано 191 державою світу. 1991 року Конвенція набула чинності і в Україні.

Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них записано 40 прав, які має малюк. Це право на піклування і турботу, достатнє і здорове харчування, освіту, медичну допомогу, розваги, право виражати свої погляди, сповідувати власну релігію, право на захист від економічної експлуатації та примусової праці, від сексуальної експлуатації тощо. Та головне – це право на життя.

 Причини нещасних випадків у дітей та їх профілактика.

Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу.

Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто.

Дитячий травматизм має багато характерних особливостей і поділяється на:

  • грудний (з моменту народження до 1 року);
  • перед дошкільний (1 - 3 р.);
  • дошкільний (3 - 7 р.);
  • шкільний (7 - 16 р.).

На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина  пізнає навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим, що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота.

Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, нерідко спостерігаються опіки стравоходу та органів дихання.

У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.

У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє «я». Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.

Учні старших класів у своїх вчинках стараються наслідувати старших, звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість. При цьому, не вміючи правильно оцінити свої вчинки, часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість перед іншими, підлітки, не задумуючись над наслідками, часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять по пожежних драбинах на дахи високих будинків. Щоб визначити характер травми та її наслідки, важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму.

Шкіра у немовлят дуже ніжна, її  легко поранити. При цьому виникають гнійно-запальні процеси, фурункули, абсцеси та інше. Підшкірно-жировий прошарок, навпаки, розвинений краще і при падінні оберігає тканини й органи дітей від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей, окістя товще і пластичніше. Тому у дітей, значно швидше ніж у дорослих, загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюється діяльність органів.

Травматизм дитячий в усіх країнах стає предметом особливої заклопотаності широкого кола осіб і працівників різних спеціальностей. В даний час від травм і нещасних випадків помирає у багато разів більше дітей, ніж від дитячих інфекційних захворювань. У виникненні пошкоджень істотне значення мають анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей, їх фізичний і розумовий розвиток, недостатність життєвих навичок, підвищена допитливість і т. п. При аналізі дитячого та шкільного травматизму враховують, що кожна вікова група має свої особливості. Необхідно навчати дітей правильній поведінці вдома, на вулиці, в громадських місцях, при заняттях спортом.

Виділяють наступні види дитячого травматизму:

1)    побутовий;

2)    вуличний (пов'язаний з транспортом , нетранспортних ),

3)    шкільний ;

4)    спортивний;

5)     інший .

До дитячого побутового травматизму відносять травми, що виникають в домашній обстановці, у дворі, у дитячих дошкільних установах. Найбільш важкими з них є опіки ( переважно у дітей грудного віку) і переломи. Досить часто у дітей від 1 до 3 років зустрічаються ушкодження зв'язкового апарату ліктьового суглоба як наслідок різкого потягування дитини за руку. Серед причин виділяють удари (30-35 %), травми при падінні ( 22-20 %), пошкодження гострими предметами ( 18-20 %), термічний вплив (15-17 %). Травми пояснюються переважно недостатнім наглядом за дітьми.

Серед травмованих 5,5—8,5 % потребують госпіталізації, решта — лікуються в травматологічних пунктах, амбулаторіях і поліклініках, а також у медичних пунктах підприємств чи фельдшерсько-акушерських пунктах у сільській місцевості.

Як стверджують медики, один із головних чинників дитячої смерті та інвалідності – травматизм.

Перша допомога при опіках.

 Якщо одяг дитини загорівся, її треба швидко загорнути в ковдру або покачати по землі, щоб загасити полум’я. Місце опіку одразу слід охолодити великою кількістю чистої холодної води. У жодному разі не прикладайте до рани нічого, застосовуйте лише промивання холодною водою. Не можна також самостійно видаляти шматочки одягу чи інші сторонні предмети, які прилипли до враженого місця.

Якщо площа опіку досить велика, покладіть дитину до ванної або басейну з холодною водою. Буває, що для повного охолодження ушкодженої ділянки потрібно півгодини. Тримайте обпечене місце чистим та сухим, захистіть його чистою не тугою пов’язкою. Якщо опік більший за велику монету або починає вкриватися пухирцями, негайно відвезіть дитину до медичного закладу. Зривати пухирці не варто – вони захищають уражене місце. Дайте дитині випити фруктового соку або води.

Перша допомога при ураженні електричним струмом.

Якщо дитина була вражена електричним струмом або отримала опіки від нього, спершу треба вимкнути джерело струму і тільки після цього можна доторкнутися до неї. Непритомного малюка необхідно тримати в теплі і негайно звернутися за медичною допомогою.

Діти можуть втопитися менш, ніж за 2 хвилини у невеликій кількості води, тому їх не можна залишати ні на хвилину без нагляду у воді чи поблизу води.

Якщо дитині важко дихати або вона зовсім не дихає, її слід покласти на спину рівно, трохи піднявши голову. Наступний крок – закривши ніздрі, вдихати потерпілому повітря у рот (дмухати треба сильно, щоб груди дитини підіймалися). Потім порахувати до трьох і повторити процедуру. Продовжувати треба, доки дитина не почне дихати.

Перша допомога при падіннях та нещасних випадках на дорозі.

Результат пошуку зображень за запитом

Ушкодження голови, хребта та шиї особливо небезпечні, бо можуть спричинити параліч та становлять серйозну загрозу для життя. Тому перш за все необхідно обмежити рухливість голови та спини потерпілого. Варто уникати будь-яких згинів хребта, щоб запобігти додатковим пошкодженням.

Якщо дитина не може рухатися або відчуває гострий біль, скоріш за все у неї перелом кісток. При відкритому переломі, тобто коли на місці пошкодження – рана, долікарська допомога найперше полягає в зупинці кровотечі і накладанні стерильної пов'язки. При цьому потрібно слідкувати за тим, щоб уламки кістки не занурювалися вглиб рани, оскільки в подальшому це може призвести до запалення та загнивання кістки.

Поламану кінцівку треба унерухомити , наклавши на неї шину з підручних матеріалів. Шини слід накладати обережно, щоб не викликати болю, тому, як правило, їх накладають поверх одягу і взуття або поверх якоїсь тканини чи вати. При шинуванні необхідно забезпечити нерухомість принаймні двох найближчих суглобів (одного вище, іншого – нижче перелому), а при пошкодженні стегна – трьох суглобів нижньої кінцівки (тазостегнового, колінного, гомілкового). Шинна пов'язка не повинна стискати великі судини, нерви та уламки кісток.

Якщо дитина непритомна, її слід тримати в теплі та негайно викликати невідкладну медичну допомогу.

У разі сильних синців та розтягів, уражені місця можна занурити в холодну воду або прикласти на 15 хвилин лід. Холод допоможе втамувати біль, зняти набряки та синці.

Перша допомога при порізах та ранах.

 Коли ушкодження невелике, обережно промийте рану чистою (якщо є змога, кип’яченою охолодженою) водою з милом. Висушіть шкіру навколо рани. Закрийте рану чистою марлею та накладіть пов’язку.

Якщо в рані застряг шматочок скла чи іншого предмета, не треба намагатися самостійно його видалити, бо це може спровокувати кровотечу.

Якщо рана сильно кровоточить, необхідно підняти уражене місце вище рівня грудей та щільно затиснути подушкою або згортком з чистого одягу (коли з рани стирчать уламки, притискати варто поблизу ушкодження).

Не варто класти речовини рослинного або тваринного походження на рану, оскільки це може спричинити інфікування. Пов’язку слід накладати не дуже туго, залишаючи місце для можливих набряків.

Перша допомога при отруєнні.

Якщо є найменша підозра, що дитина могла отруїтися (незвичайна поведінка, сонливість, раптові зміни стану тощо), перш за все слід негайно звернутись по медичну допомогу. Якщо дитина ковтнула отруту, не варто самостійно намагатися викликати блювоту, оскільки цим можна лише ускладнити становище.

У разі потрапляння отруйної речовини на одяг або шкіру малюка, треба зняти одяг та декілька разів ретельно промити шкіру дитини з милом. Якщо отрута потрапила в очі, промивати їх чистою водою слід щонайменше впродовж 10 хвилин.

Дитину якнайшвидше треба доправити до лікарні чи викликати швидку медичну допомогу. Якщо є змога, візьміть із собою зразок отруйної речовини, з якою контактувала дитина, ліків, які вона прийняла або те, в чому вони містилися. Чекаючи на допомогу, намагайтесь заспокоїти дитину.

Як запобігти травмам.

1 - Багатьох серйозних травм можна уникнути, якщо уважно стежити за дітьми та за тим, щоб їх оточення залишалося безпечним, тому, насамперед, не залишайте дітей без належного нагляду.

2 - Перед тим, як у вас з’явиться малюк, переконайтесь, що усе домашнє оточуюче середовище буде для нього безпечним (ліфти, меблі, електророзетки, іграшки – якісні та підібрані відповідно віку, домашні тварини тощо) – проаналізуйте з іншими членами родини, як зробити усе безпечним (наприклад, взимку – чи справне опалення, чи працюють витяжки, чи не знаходяться обігрівачі в небезпечній близькості до ліжечка дитини тощо).

3 - Малюків слід оберігати від вогнищ, плит, ламп та електричних приладів. Сірники мають бути недоступними дітям. Забезпечте неможливість контакту дитини із електричними розетками, ввімкненими прасками, портативними нагрівачами, тостерами, кухонною плиткою тощо.

4 - На кухні ємності із гарячими стравами чи напоями мають бути недосяжними для дітей (наприклад, повертайте чайники на плитці ручками досередини). Ніколи не тримайте на руках дитину, коли п’єте гарячі напої. Завжди перевіряйте температуру води або напою перед тим, як дати дитині пити або скупати її. Майте за правило, спочатку відкручувати кран із холодною, і лише потім – із гарячою водою. У ванні не залишайте дитину саму, якщо вона може самостійно гратися із кранами.

5 - Дитина не має перебувати під прямими сонячними променями, в жарку погоду дитина має постійно мати можливість досхочу пити.

6 - Ножі, ножиці, гострі та колючі предмети, розбите скло можуть стати причиною серйозних травм. Їх треба тримати подалі від дітей.

7 - Діти дуже рухливі, тож аби уникнути падіння, виходи до сходів, балконів, дахів, вікон необхідно закривати.

8 - Малюки все тягнуть до рота, тому дрібні предмети краще надійно сховати, щоб дитина їх не проковтнула або не подавилася. Іграшки мають відповідати віку дитини.

9 - Отруйні речовини, ліки, підбілювачі , кислоти, побутові хімічні речовини та пальне не можна зберігати в пляшках для харчових продуктів, а лише в спеціальних позначених контейнерах, в окремих (краще замкнених) приміщеннях і подалі від малюків.

10 - Більшість лікарських засобів сьогодні випускають із безпечними для дітей ковпачками, але будь-які ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці, найкраще – замкненому. Вживання лише однієї цілком безпечної для дорослого пігулки може бути смертельним для дитини. Гриби не є корисною їжею для дітей – не давайте їх дітям. Застосовуйте для пиття воду лише із безпечних джерел.

11 - Для малюків, котрим менше семи років, дуже небезпечною є дорога. Переходити вулицю діти повинні лише з дорослими. Навчайте дітей правил безпеки пішоходів і самі ніколи не порушуйте їх, особливо в присутності малюка. У транспорті дитина має бути пристебнутою, знаходитись у спеціальному крісельці, катаючись на велосипеді – повинна мати принаймні захисний шлем.

 Лікар - педіатр вищої категорії ІІІ педіатричного відділення Онуферко Зоряна Василівна

 


Опубліковано : 18.07.2017 16:52

Переглядів 0