logo

Тернопільська міська

Дитяча комунальна лікарня

Гаряча лінія працює з 9-00 до 14-00
+38 (0352) 52-34-98
Кабінет пацієнта
Будь-ласка авторизуйтесь або зареєструйтесь

Кір у дітей

Кір у дітей

      Кір є однією з основних причин смерті дітей раннього віку в усьому світі, навіть незважаючи на наявність безпечної та ефективної вакцини.

      До впровадження вакцинації проти кору в 60-х роках ХХ ст. у світі щорічно на кір хворіло близько 130 млн. людей, із яких помирало понад 2,6 млн. В Україні в 40–50-х роках минулого сторіччя на кір щорічно інфікувалося 250–400 тис. осіб.

       За оцінками фахівців ВООЗ, в 1980 р., до широкого впровадження вакцинації, зареєстровано 2,6 млн випадків смерті від кору. За даними ВООЗ, у 2011 р. від кору померло 158 тис. осіб, більшість з яких – діти віком до 5 років. Це майже 430 випадків на день або 18 випадків на годину. Більше 95% випадків смерті від кору спостерігають у країнах із низьким рівнем економічного розвитку та із слабкою інфраструктурою охорони здоров’я. Щорічно у світі на кір хворіють понад 20 млн осіб .

      Кір – це надзвичайно поширене та висококонтагіозне захворювання вірусної етіології, яке характеризується тяжким перебігом, високим рівнем захворюваності та летальності.

       За визначенням експертів ВООЗ, випадком кору може вважатися будь-яке захворювання, що супроводжується підвищеною температурою тіла, макулопапульозним висипом, а також кашлем, ринітом або кон’юнктивітом.

     Однією з основних характеристик кору за наявності сприйнятливої популяції є циклічність епідемічного процесу зі спалахами кожні 5–6 років

За останні 10 років в Україні від кору померло 11 дітей. У 2005–2006 рр. серед дітей, що захворіли на кір, згідно з даними МОЗ України, 71,1% дітей не були щепленими проти кору, 13,7% − були щеплені одноразово та лише 15,2% − щеплені за календарем. За даними професора О.Б. Надраги, у 2012 р. серед дітей, які захворіли на кір у Західній Україні, 70,9% хворих не були щепленими проти кору, 12,7% – були щеплені одноразово та 16,4% – щеплені згідно з календарем щеплень.

      Небезпека корової інфекції обумовлена можливим розвитком ускладнень, а саме: пневмонії, енцефаліту, виразково-некротичних уражень слизових оболонок ротової порожнини та кишечнику, гнійних отитів,тромбозів судин головного мозку та очей.

Основні положення:

  • Хворий на кір є заразним протягом останніх 48 год інкубаційного періоду, весь катаральний період та 4–5 днів від моменту появи висипу.
  • Індекс контагіозності кору – 95–98%.
  • Коровий висип є інфекційно-алергічним дерматитом із вираженим ексудативним компонентом.
  • Появі висипу передують кашель, кон’юнктивіт, склерит, гіперемія слизової оболонки рота, енантема, плями Бельського–Філатова–Копліка.
  • Висипання виникає на тлі посилення катаральних проявів з боку верхніх дихальних шляхів і слизової оболонки очей, а також на тлі наростання гіпертермії.
  • Висип з’являється поетапно: спочатку – на обличчі, на наступний день – на тулубі, на 3-й день – на кінцівках.

Етіологія

Збудником кору є вірус, який містить РНК. Він є нестійким у зовнішньому середовищі, чутливим до ультрафіолетового опромінення, сонячного світла, висихання.  Поза організмом людини при кімнатній температурі вірус гине протягом 30 хв.

Епідеміологія

Джерелом інфекції при кору є тільки хвора людина, яка стає заразною в останні 24–48 год інкубаційного періоду. Вона виділяє вірус протягом усього катарального періоду і ще 5 днів після появи висипу. Найзаразніший хворий на кір у катаральний період.

Механізм передачі інфекції – повітряно-краплинний. Вірус у великій кількості потрапляє в навколишнє середовище у вигляді аерозолю під час розмови, кашлю, чхання хворого. Дрібні краплі слини, що містять вірус, з потоками повітря можуть переноситися на значні відстані: з кімнати – до коридору, з коридору – до сусіднього приміщення і навіть з одного поверху – на інший. Через предмети побуту, продукти харчування та третіх осіб вірус кору не передається.

       Природна сприйнятливість до кору вважається загальною. Сприйнятливість до кору не залежить від віку людини.

       Єдиною захищеною від кору віковою групою є діти перших 3 міс життя, які народилися від матерів, що мають протикоровий імунітет. Після 3 міс життя напруженість вродженого імунітету знижується, і до віку 6–9 міс діти стають вразливими до кору. Якщо ж мати не має імунітету проти кору, то дитина сприйнятлива до захворювання з перших днів життя .                                           

Патогенез

        При кору вхідними воротами є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кон’юнктива очей. Вірус осідає на слизовій оболонці, проникає в підслизовий шар і реґіонарні лімфатичні вузли, де відбувається його фіксація і первинна реплікація.

      Після перенесеного кору формується стійкий довічний імунітет. Іноді можливі повторні випадки захворювання на кір. Найчастіше це пов’язано з дією на організм імуносупресивних факторів.

Клініка

       Інкубаційний період при кору триває 9–17 днів. У осіб, що отримали імуноглобулін або інші компоненти крові, він може подовжуватися до 21 дня. Після цього починається катаральний період. Його першими симптомами є сухий невтримний кашель, закладеність носа з незначними слизовими виділеннями, підвищення температури тіла до 38–39оС. На 2–3-й день катарального періоду кашель посилюється, з’являються гіперемія кон’юнктиви, склерит, світлобоязню. Слизові оболонки порожнини рота, м’якого піднебіння стають яскраво-червоними, набряклими, розпушеними. На м’якому піднебінні з’являється енантема. Патогномонічними для кору є плями Бельського–Філатова–Копліка на слизових оболонках. Їх найчастіше виявляють на слизових оболонках щік у ділянці малих кутніх зубів, але вони можуть виявлятися на слизових оболонках кон’юнктиви, статевих органів. Через 4–5 днів на фоні посилення симптомів інтоксикації, катару слизових оболонок, підвищення температури тіла до 38,5–40 оС з’являється дрібно- та середньо плямистий висип на обличчі. На другий день висип поширюється на тулуб, елементи його стають більшими за розміром, виникають папули. У разі типового перебігу кору на третій день висип з’являється на шкірі дистальних ділянок рук і ніг. У сучасних умовах висип при кору може з’являтися в 2 етапи: 1-й день – голова, тулуб, 2-й день – кінцівки.

У період висипань слизові оболонки стають ще більш гіперемованими, набряклими. Посилюється кашель, виділення з носа стають густими, може спостерігатися захриплість голосу.

На 1–2-й день висипу зникають плями Бельського–Філатова–Копліка. Обличчя хворого стає одутлим, повіки – набряклими, виникає сльозотеча і світлобоязнь. У цей період воно схоже на обличчя заплаканої дитини.

З 2–5-го дня періоду висипань елементи висипу перетворюються на пігментні плями. Причому це відбувається в такій самій послідовності, у якій з’являється висип.

У цей період зникає інтоксикація, катаральні явища з боку слизових оболонок, може з’явитися дрібнопластинчасте лущення шкіри.

Діагностика

 Вірус кору протягом періоду висипань можна виділити з крові, сечі, слини, проте цей метод потребує культивування вірусу і мало придатний для клініки; поширенішим є виявлення вірусної РНК методом ПЛР.

Можна використовувати і серологічні методи (РГГА та РПГА).

Лікування

 Лікування хворих на кір у більшості випадків здійснюється переважно в домашніх умовах лікарем загальної сімейної практики.

 Показанням до лікування в шпитальних умовах можуть бути клінічні, епідемічні та соціально-побутові умови. Так, за клінічними ознаками до шпиталю рекомендується направляти:

- Дітей першого року життя,

- Пацієнтів з тяжкими формами кору,

- При наявності ускладнень,

- При перебігу у вигляді мікст-інфекції,

- Пацієнтів з наявністю коморбідних станів (імунодефіцит, системна терапія імунодепресантами, гіпотрофія тощо),

- При утрудненні у визначенні діагнозу.

 Важливим компонентом лікування кору є правильна харчова підтримка хворого. При захворюванні на кір  не повинно бути обмежень у калорійності харчування та вмісті протеїнів, особливо тваринного походження.

У більшості випадків для підтримки належного водного балансу у хворих на кір достатньо орального прийому звичайної рідини. Показанням до внутрішньовенного введення рідини є тяжкі або ускладнені форми кору та ознаки гіповолемії: спрага, гіпотензія, тахікардія, зниження діурезу та тургору шкіри. Базовим розчинами для інфузії є кристалоїди.

Потреби в призначенні пацієнтам різного походження імуномодуляторів та інших противірусних засобів немає.

       Терапія хворих на кір у такому випадку складається з виконання гігієнічних заходів (часте провітрювання приміщень, постільний режим протягом періоду гарячки, гігієнічні заходи стосовно ротової порожнини та очей) та обмеженої кількості ліків.

      Так, у разі виникнення лихоманки застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (ібупрофен, парацетамол, метамізол, ) та фізичні методи зниження температури тіла; при нежиті –судинозвужуючі або гіперосмолярні препарати; при наявності кашлю – муколітики.

     Антибактеріальна терапія у хворих на кір призначається виключно при виникненні мікробної суперінфекції і ні в якому разі не повинна застосовуватися як «рутинний» захід.

Додаткова терапія кору є ситуативною і симптоматичною.

Профілактика

     Згідно з календарем профілактичних щеплень, в Україні профілактику кору проводять живою коровою вакциною, яка містить атенуйований вірус, штам якого залежить від фірми-виробника (Л16, Едмонтон, Шварц). Вакцина може випускатися у вигляді моновакцини або комбінованої вакцини проти кору, краснухи та паротиту, вітряної віспи. В Україні вакцинацію проти кору призначають у віці 12 міс, ревакцинація проводиться в 6 років.

     Особам, що мали контакт із хворим на кір, віко до 30 років, не щепленим, що не хворіли на кір і не мають протипоказань до вакцинації проти кору, не пізніше ніж через 72 год від моменту контакту вводять протикорову вакцину. Вакцинація пізніше ніж через 72 год після контакту може бути не тільки неефективною, а й шкідливою.

     Дітям віком від 3 міс до 3 років життя з імунодефіцитними станами, що мають протипоказання до вакцинації живими вакцинами, вагітним, які мали контакт із хворими на кір, уводять нормальний імуноглобулін не пізніше ніж через 5 днів від моменту контакту в дозі 0,25 мл/кг.

     На дітей у дитячих колективах, які мали контакт з хворими на кір, накладається карантин з 9-го по 17-й день з моменту контакту, а на дітей, які отримували імуноглобулін, – до 21 дня.

     Хворий на кір є заразним протягом останніх 48 год інкубаційного періоду, весь катаральний період і упродовж 4–5 днів від моменту появи висипу. Якщо захворювання ускладнилося пневмонією, енцефалітом, він вважається заразним до 10-го дня з часу появи висипань. Пацієнти з імунодефіцитними станами є заразними протягом усього періоду хвороби.

     Приміщення, де перебуває хворий, потрібно часто провітрювати протягом 30–45 хв .

Диспансерне спостереження

    Пацієнти, які перехворіли на неускладнений кір, підлягають спостереженню лікарем загальної практики (сімейним лікарем, терапевтом або педіатром) протягом місяця, причому додаткових лабораторних або інструментальних досліджень у цьому випадку не потрібно. У разі ускладнень термін та обсяг клініко-лабораторних обстежень регламентується характером патологічних станів, що сформувались внаслідок захворювання на кір.

     Проведення проби Манту та планової активної імунізації, окрім екстрених випадків, наприклад, профілактики сказу або правця, відкладається терміном на один місяць. Щеплення перехворілих на кір проти кору є не лише неефективним, але й небезпечним.

Прогноз

     У разі відсутності ускладнень – сприятливий.

Матеріал підготувала завідувач інфекційного відділення ТМДКЛ
Дивоняк Ольга Миколаївна

Читайте також

Контакти

Наша адреса:

Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня»

46002 Україна. м. Тернопіль вул. Клінічна 1а, 
(зупинка  «Обласна лікарня» проспект С.Бандери) 

E-mail: miskdut@ukr.net
Адміністратор сайту tmdl@ukr.net

 

 

«Здорові дітки - щасливі мами, щасливі мами - міцна сім'я!»