logo
XS
SM
MD
LG
Тернопільська міська
Дитяча комунальна лікарня
Гаряча лінія працює з 9-00 до 14-00
+38 (0352) 52-34-98

Дифтерія, профілактика, діагностика та лікування.

Інформаційний лист

Дифтерія, профілактика, діагностика та лікування.

Дифтерія – це гостра інфекційна хвороба, яка вражає серцево-судинну, дихальну та нервову системи, а також надниркові залози. На інфікованому місці виникає запальний процес із фібринозним нальотом.

Збудником дифтерії є дифтерійна паличка. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом: при чханні, кашлянні тощо. Також заразитися нею можна через посуд, іграшки, канцелярські товари та інші речі, яких торкалася інфікована людина.

Бувають випадки, коли дифтерійна паличка потрапляє в організм через слизову ока, шкіру або слизові оболонки статевих органів. Важливо знати, що носіями збудника дифтерії можуть бути люди без симптомів хвороби, але із небезпечними мікробами в носоглотці.

Види дифтерії

Дифтерія має кілька форм залежно від місця ураження інфекцією:

Дифтерія ротоглотки (мигдалин)

Дифтерія дихальних шляхів (трахеї, гортані, бронхів)

Дифтерія носа

Дифтерія шкіри

Дифтерія очей

Дифтерія статевих органів

Найпоширенішою є дифтерія ротоглотки, а от останні три трапляються вкрай рідко.

Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період у середньому 2–4 дні (1–10 днів). Контагіозність: останні 2 дні інкубаційного періоду, весь період клінічних проявів і 4 дні після одужання — при лікуванні (без лікування до 2–3 тиж.); при дифтерії шкіри (виділення з виразки) контагіозність зберігається значно довше.

У вакцинованих захворювання перебігає легше, а ускладнення виникають рідше. Характерними є сіро-коричневі плівки, які щільно прилягають до слизової оболонки верхніх дихальних шляхів; при спробі їх видалення (напр., шпателем) виникає кровотеча.

Основні симптоми дифтерії:

Слабкість, біль у горлі, лихоманка, набряк залоз у шиї, світло-сірий наліт на уражених органах, специфічний запах з рота.

Особливо небезпечними є ускладнення від дифтерії: блокування дихальних шляхів, пошкодження серцевого м'яза (міокардит), ушкодження нерва (поліневропатія), легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія).

Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); рідко загальні симптоми.

Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі при ковтанні, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках масивний набряк м'яких тканин шиї (bull neck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів — участь допоміжних дихальних м'язів, іноді ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з'являються впродовж 2–3 днів, вкривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м'яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно гіперемована і набрякла.

Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу з глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, стридор, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка.

Порушення з боку серця: міокардит (клінічно проявляється у 10–25 % пацієнтів), порушення провідності і ритму, гостра серцева недостатність, зазвичай через 1–2 тиж. від появи перших симптомів дифтерії.

Порушення з боку нервової системи: ураження м'якого піднебіння і м'язів глотки, інших черепно-мозкових нервів, особливо окорухового і циліарних нервів, парези і ураження в ділянках інервації периферичних нервів (спочатку проксимально, з поступовим низхідним поширенням), ураження дихальних м'язів, сенсорна нейропатія (часто за типом «рукавичок і шкарпеток»). Неврологічні симптоми (особливо бульбарні порушення) часто з'являються вже в перші дні, а периферична сенсорна і моторна нейропатія — на 3–6 тиж. захворювання; назагал регресують повільно, впродовж багатьох тижнів, без залишкових наслідків.

Порушення з боку нирок: некроз ниркових канальців.

Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, рідко симптоми системної дії токсину.

Порушення з боку інших органів: кон'юнктива, вухо, піхва, пряма кишка.

Допоміжні обстеження

1. Ідентифікація етіологічного фактора

1) бактеріоскопія нативного матеріалу з фібринозних плівок;

2) бактеріологічний метод — посів на середовище Леффлера або на середовище з телуритом калію (матеріал: мазок з носоглотки, фрагмент фібринозної плівки або глибокий мазок з виразки у випадку дифтерії шкіри); повідомте мікробіологічну лабораторію про підозру на дифтерію з метою застосування відповідного середовища;

3) тест на токсигенність — Елек-тест преципітації або виявлення гену, який кодує субодиницю А токсину, методом ПЛР.

Інші обстеження

1) дослідження спинно-мозкової рідини у разі неврологічних симптомів (підвищений рівень білка при нормальному цитозі);

2) визначення серцевих тропонінів;

3) ЕКГ: елевація сегмента ST, АВ-блокади різного ступеня, блокади ніжок пучка Гіса, атріовентрикулярна дисоціація, шлуночкові аритмії.

Діагностичні критерії

Підставою для діагностики у типових випадках ураження дихальних шляхів є клінічна картина. Діагностика дифтерії шкіри вимагає мікробіологічного підтвердження.

Диференційна діагностика

Інфекційний мононуклеоз, гострий тонзилофарингіт, паратонзилярний і заглотковий [ретрофарингеальний] абсцес, гострий епіглотит, викликаний H. influenzae, кандидоз ротової порожнини і стравоходу, стороннє тіло дихальних шляхів.

Медичний працівник, здійснює забір матеріалу від пацієнта для бактеріологічного дослідження на дифтерію. Доставляє матеріал в бактеріологічну лабораторію для дослідження не пізніше 3-х годин від моменту забору. Інформування здійснюється:

1. При підозрі на дифтерію лікар подає термінове повідомлення в ДУ лабораторний центр (наказ МОЗ України №654 від 13.12.1989 р. «Про вдосконалення системи обліку інфекційних та паразитарних захворювань»);

2. Про всі випадки підозри на дифтерію медичний працівник інформує керівника підрозділу закладу та медичних директорів; 

3. У разі підтвердженого випадку захворювання на дифтерію лікар реєструє випадок  в «Журналі реєстрацій інфекційних захворювань».

Проводиться ізоляція пацієнта: у випадку вірогідного або підтвердженого випадку захворювання лікар направляє дитину на стаціонарне лікування в спеціалізоване інфекційне відділення КНП «ТМДКЛ». Тривалість ізоляції: доти, доки дві культури з носа та ротоглотки (або з ураження шкіри при дифтерії шкіри), взяті щонайменше через 24 години після завершення антибіотикотерапії, є негативними для токсигенних C. diphtheriae, C. ulcerans абоC. Pseudotuberculosis. Якщо випадок легкий і не потребує госпіталізації, обмежується контакт хворого з іншими особами до закінчення відповідного курсу антибіотиків, хворому не можна відвідувати дільничного педіатра та іншого спеціаліста для подальших обстежень.        Робота у вогнищі: обстеження контактних осіб з хворим на дифтерію.

Під час лікування пацієнту вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку. Водночас медики проводять дезінтоксикаційну терапію, хворий також проходить курс антибактеріальних препаратів, зокрема антибіотиків.

Дифтерія небезпечна тим, що без негайного введення сироватки близько 50% хворих можуть померти. І навіть з сироваткою залишається ризик смерті до 20%, наголошують у МОЗ.

Профілактика та щеплення в Україні

Найефективнішим методом профілактики дифтерії є щеплення. І хоча вакцина не дає 100-відсоткової гарантії, однак у хворого зі щепленням дифтерія перебігає значно легше та не дає ускладнень.

В області щеплення від дифтерії дітям можна зробити безкоштовно цільноклітинною вакциною проти кашлюку, дифтерії та правцю АКДП, яка дає найкращий захист. Також, є безкоштовна вакцина для профілактики дифтерії та правця АДП та вакцина для профілактики дифтерії та правця із зменшеним вмістом антигена АДП-М, яку застосовують для дорослих.

Перша доза вакцини вводиться в організм дитини в 2 місяці, друга – у 4, далі – 6 місяців, 1,5 років, 6 років, 16 років. Після 16-и треба робити щеплення кожні 10 років.

Для профілактики дифтерії люди, які контактували з хворим, мають негайно отримати вакцини.

Ще одним засобом профілактики є особиста гігієна – потрібно часто мити руки, протирати предмети, які торкалася потенційно хвора людина, провітрювати приміщення. Пам'ятайте, що за перших же симптомів слід одразу звернутись до медиків – чим швидше розпочнуть лікування, тим меншої шкоди дифтерія завдасть вашому організмові.

Матеріал підготувала Голяк Майя Володимирівна, міський педіатр

Читайте також

Контакти

Наша адреса:

Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня»

46002 Україна. м. Тернопіль вул. Клінічна 1а, 
(зупинка  «Обласна лікарня» проспект С.Бандери) 

E-mail: miskdut@ukr.net
Адміністратор сайту tmdl@ukr.net

 

 

«Здорові дітки - щасливі мами, щасливі мами - міцна сім'я!»